підголювати

ПІДГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., перех. і неперех. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати.

Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Кв.-Осн., II, 1956, 254);

Цирульник, стрибаючи то ліворуч, то праворуч, підголював панські щоки і підправляв пишні невеличкі бачки (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 49);

Нарядили Федора.., підстригли, підголили — так відразу двадцять літ з його обличчя старості зняли (Мирний, IV, 1955, 225).

Значення в інших словниках

1. підголювати — підго́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підголювати — -юю, -юєш, недок., підголити, -голю, -голиш, док., перех. і неперех. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підголювати — ПІДГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., кого, що і без прям. дод. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати. Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. підголювати — Підголювати, -люю, -єш сов. в. підголити, -лю, -лиш, гл. Подбривать, подбрить. Підголювати чуб. Сим. 150.  Словник української мови Грінченка