Великий тлумачний словник сучасної мови

підголювати

підго́лювати

-юю, -юєш, недок., підголити, -голю, -голиш, док., перех. і неперех.

Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. підголювати — підго́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підголювати — ПІДГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., кого, що і без прям. дод. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати. Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Г.  Словник української мови у 20 томах
  3. підголювати — ПІДГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, док., перех. і неперех. Голячи з боків, по краях, підрівнювати, підправляти голінням; підбривати. Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
  4. підголювати — Підголювати, -люю, -єш сов. в. підголити, -лю, -лиш, гл. Подбривать, подбрить. Підголювати чуб. Сим. 150.  Словник української мови Грінченка