1. Словник української мови в 11 томах

підголосник

ПІДГОЛО́СНИК, а, ч., розм. Те саме, що підголо́сок.

Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 100);

— Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (Речм., Весн. грози, 1961, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підголосник — підголо́сник іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підголосник — -а, ч., розм. Те саме, що підголосок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підголосник — Співак — виконавець народної музики. Словник-довідник музичних термінів
  4. підголосник — ПІДГОЛО́СНИК, а, ч., розм. Те саме, що підголо́сок. Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (О. Кундзич); – Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах