тубафон

(від лат. tuba — труба і гр. phone — звук) — ударний інструмент визначеної висоти звуку з родини ідіофонів, за конструкцією схожий на ксилофон. Джерелом звуку в Т. є металеві трубочки різного розміру, з’єднані струнами. Звук — ніжний, кришталевий — видобувають двома дерев’яними паличками з колотушками на кінцях. Техніка гри така ж, як у вібрафону. Застосовується в оркестрах, зокрема, естрадних.

Значення в інших словниках

1. тубафон — тубафо́н іменник чоловічого роду ударний музичний інструмент  Орфографічний словник української мови
2. тубафон — ТУБАФО́Н, а, ч. Ударний музичний інструмент, що складається з набору металевих трубочок.  Словник української мови у 20 томах
3. тубафон — -а, ч. Ударний мізичний інструмент визначеної висоти звука з родини ідіофонів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тубафон — тубафо́н (від лат. tuba – труба і ...фон) ударний музичний інструмент, що складається з набору металевих трубочок.  Словник іншомовних слів Мельничука