тубафон

тубафо́н

-а, ч.

Ударний мізичний інструмент визначеної висоти звука з родини ідіофонів.

Значення в інших словниках

1. тубафон — тубафо́н іменник чоловічого роду ударний музичний інструмент  Орфографічний словник української мови
2. тубафон — (від лат. tuba — труба і гр. phone — звук) — ударний інструмент визначеної висоти звуку з родини ідіофонів, за конструкцією схожий на ксилофон. Джерелом звуку в Т. є металеві трубочки різного розміру, з’єднані струнами.  Словник-довідник музичних термінів
3. тубафон — ТУБАФО́Н, а, ч. Ударний музичний інструмент, що складається з набору металевих трубочок.  Словник української мови у 20 томах
4. тубафон — тубафо́н (від лат. tuba – труба і ...фон) ударний музичний інструмент, що складається з набору металевих трубочок.  Словник іншомовних слів Мельничука