Венедикт

Венедикт, Бенедикт (Бенидьо, Бенидь)

лат.; benedictus — благословенний. Виня.

Венедикт Венедиктович-, помітивши незнайомку, одірвав склянку від губів (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. Венедикт — Венеди́кт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Венедикт — Венеди́кт, -та.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)