Венедикт

Венедикт, Бенедикт (Бенидьо, Бенидь)

лат.; benedictus — благословенний. Виня.

Венедикт Венедиктович-, помітивши незнайомку, одірвав склянку від губів (Є. Гуцало).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Венедикт — Венеди́кт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Венедикт — Венеди́кт, -та. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)