Віра
слов.; запозичене із ст.-сл., де з'явилось як калька з гр. імені Pistis; від pistis — віра.
Віронька, Вірочка, Віруня, Вірунька, Віруся, Віруська, Вірка, Вірця.
Звали "Віра Григорівна" учніСвітлу дівчину. З нею усіНа перервах були нерозлучні,Всі вклонялися юній красі (Т. Масенко);Нас бомбили із літаків.І губами, розгуби повними,Наша Вірочка, милий кок,Шепотіла: 'То, мабуть, помилка...Скільки в світі бува помилок!.." (Ю. Сердюк);Уже їй, гай-гай, за сорок, а все вона, все Віруня. Уже в неї син одружений, онуці до школи скоро. А все вона, все Віруня, все молода й бадьора (С. Мушник).ШНайпоширеніші імена, їх походження та варіанти
Власні імена людей. Словник-довідник