Зенон

гр.; від Zeus (pod. Zenos) — Зевс.

Зиньо, Зиник.

З любов'ю глянула [Соломія] на свого брата і раптом так жалісно сказала: — Зенон не любить співів... (В. Врублевська).

Значення в інших словниках

1. Зенон — Зено́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Зенон — Зенон Елейський Зенон з Кітіона  Філософський енциклопедичний словник