Любава

слов.; від люб- (любов).

Любавонька, Любавочка, Любавка, Лкзба...

(див. ще Любов).

І він обняв за плечісвоїх коханих дочок —Малушку-сміхотушку,рум'яний колобочок,і мовчазну Любаву,красуню синьооку,немов очеретинку,тендітну та високу (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. Любава — Люба́ва іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови