Олександр
Олександр (Олись, Лесь)
гр.; аіехо— захищаю і aner (pod. andros) — чоловік (буквально: мужній оборонець; захисник людей). Олисько, Олисик, Олилько; Лисько, Лисик, Лесійта, Лель; Саня, Санько, Сашко, Саша, Сашуля, Сашня; HltfРА, Шурко;
Алик.Ніс гордо світоч правди і науки,І всенародна шана та любов,Як світло непогасне, осяваютьМогилу Олександра Богомольця (М. Рильський);Мрії Олександра Довженка сягали далеко, глибоко й високо (П. Панч);Ваша усмішка — Ваша загадка, Олесю [Гончар],Вашу лагідну усмішку — ватру вуст —Як Ви змогли пронести крізь фронти,Крізь морози фашистського мору,Як вберегли її світло дитинне..? (І. Драч);Там нині, як завше, повз наші садиІдуть поїзди на Одесу,Там долі своєї побачу слідиВ зіницях малого Олеся (В. Бровченко);— Якщо ви читали оповідання Леся Мартовича про хлопську кривду, то знайте, що все в них правда (Р. Федорів); —Вибачте...— запнувся розгублено. — Мене зовуть Лесь... Тобто Олександр (В. Луговський);Збентежена мати Мене із Олесиком скоро Виводила з хати,З свого опустілого двору... (Б. Степанюк);Дивиться [мати] на шляхи жахні — Завели її сина Олелька (М. Хвильовий);— Не подобається він мені, — якось надто серйозно мовив Лесько Стригун (О. Донченко);Вранці Лесик із ворітвийшов з свого двору (Н. Забіла);Піди, коту, в хижку,Піймай, коту, мишку.Мишка буде грати,А Лесюта спати (Народна пісня);Лель Лелькович подякував, засміявся (В. Земляк); Малий Сонько надув губи і сердито одвернув обличчя від матері в куток (Б. Грінченко);З ним інструктор завжди поруч. Дайте Соті підрости — він, звичайно, зможе скоро паровоз і сам вести (Н. Забіла);Сашко роздягся й скочив на ліжко. Та до нього озвався молодший брат, семилітній Івасик. —Сашуню, де ти був? (О. Донченко); Шурко недавно ще служив у Середній Азії (Григір Тютюнник).
Власні імена людей. Словник-довідник