Олександра

Олександра, Олександрина (Олися)

жін. до Олександр.

Лися, Саня, Санька, Саіпа, Сашенька, Сашеня, Сашура, Сандра, Санда, Шура, Шуронька, Шурочка.

Олександра сиділа оддалік та скубла китицю білого цвіту акації (М. Коцюбинський);Сусіди любі! Пише вам Олеся.Ми всі здорові й добре нам ведеся (І. Франко);І пускали дівчата вінкиНа прозоре, задумливе плесо,Білоруські біляві ОлесіІ Оксани в моїй стороні (Л. Забашта);А це вже з двору заклик тьоті Сані: — Ідіть вечеряти! (П. Воронько);В артілі працювала Санька безвідмовно (Григорій Тютюнник); — Я зайшов за вами, Сашо... Я так давно вас бачив, Сашуню (О. Донченко); Дарці жаль Санди тому, що вона вбачає якусь далеку аналогію поміж Сандою і своєю незавидною долею (І. Вільде); Щура не хотіла хапати уламків щастя. Вона прагнула повного щастя, великого, красивого, неминучого (О. Гончар); Тама-лій (Бере Соту за руку): Нуте, Шурочко, я слухаю вас (О. Пчілка).

Значення в інших словниках

1. Олександра — Кажуть, що Леся й Олеся – різні імена. Чи так це? Жіноче ймення Леся за походженням – скорочений варіант імен Лариса й Олександра.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. Олександра — Олекса́ндра іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. Олександра — Олеся, Леся  Словник чужослів Павло Штепа
4. Олександра — Олекса́ндра, -ри, -рі, -ро!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)