Потап

гр.*; можливо, від слів potapos, podapos — "звідки?", "з якої країни?", що зустрічаються у "Новому

Заповіті".

Поталко, Потапонько, Потапочко, Потап-Чик.

Потоп взяв маму на руки і виніс (М. Коцюбинський); Потоп Семенович звично торкнувся шоферового плеча (м. Рудь).

Значення в інших словниках

1. Потап — Пота́п іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови