абдукція
АБДУ́КЦІЯ, ї, ж.
1. анат. Відведення кінцівки в сторону.
У дитини, що лежить на спині з зігнутими в суглобах ногами, максимально розводять стегна. Абдукція менше 60–70 градусів вказує на патологію (з навч. літ.).
2. лог. Різновид силогізму, який полягає в тому, що із засновку, який є умовним висловленням, і висновку випливає другий засновок.
Перший засновок: Усі люди смертні. Висновок: Сократ – смертний. За допомогою абдукції можемо припустити, що другий засновок: Сократ – людина (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)