абрикос

АБРИКО́С, а, ч.

Те саме, що абрико́са.

Абрикос – цінна кісточкова порода. Вона відзначається посухостійкістю, дуже вимоглива до тепла (з навч. літ.);

Абрикос був вивезений Олександром Македонським із Вірменії і поширився в епоху еллінізму по Південній Європі, Середземномор'ю, Ближньому і Середньому Сходу, що привело до появи різних сортів абрикосів із різними якостями (із журн.);

Дістав з машини газетний кульок з абрикосами і давай частувати ними Ониська Артемовича та його бригадирів (О. Гончар);

Лікувальна цінність плодів абрикоса зумовлена високим вмістом у них вітамінів, мікро- і макроелементів, цукрів тощо (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. абрикос — абрико́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. абрикос — Мореля, жерделя, див. персик  Словник чужослів Павло Штепа
3. абрикос — -а, ч. Те саме, що абрикоса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. абрикос — див. абрикоса  Словник синонімів Вусика
5. абрикос — Дерева і кущі родини розових, плодова культура, споріднена із сливою, батьківщина — Середня Азія та Китай; вирощують в районах із помірним кліматом; плоди — солодкі, соковиті, їх споживають свіжими, сушеними (урюк, курага) та в переробленому вигляді...  Універсальний словник-енциклопедія
6. абрикос — АБРИКО́СА (АБРИКО́С) (плодове дерево; кісточковий плід цього дерева), ЖЕРДЕ́ЛЯ, МОРЕ́ЛЯ (з дрібними плодами). Цвітуть в Херсоні абрикоси (Л. Дмитерко); Марта Кирилівна задумалась і, йдучи по доріжці, зачепила головою гілку абрикоса (І.  Словник синонімів української мови
7. абрикос — АБРИКО́С, а, ч. Те саме, що абрико́са. Абрикос. Досить цінна кісточкова порода. Вона відзначається посухостійкістю, дуже вимоглива до тепла (Сад. і ягідн., 1957, 22).  Словник української мови в 11 томах