абсолютний
АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е.
1. Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний.
Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними (із журн.);
// у знач. ім. абсолю́тне, ного, с. Те, що є безвідносним, не пов'язаним з чим-небудь.
Постійність і змінність у мові є однією з форм вияву універсальної діалектичної взаємодії абсолютного і відносного (з наук. літ.).
2. Цілковитий, повний.
Тут по цілих днях можеш бути в абсолютній самоті, серед природи (М. Коцюбинський);
Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія (Ю. Яновський);
Франко високо цінив Стефаника як майстра новел і відзначав, що Стефаник – абсолютний володар форми (з навч. літ.);
// Необмежений.
Думає [князь-мурин] про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)