абсолютно
АБСОЛЮ́ТНО, присл.
Зовсім, повністю, цілком.
Купатися він [лікар] теж абсолютно забороняє (М. Коцюбинський);
Ніч прозора й абсолютно тиха (Іван Ле);
Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (М. Трублаїні);
Як відомо, державна власність існує у всіх країнах світу. Однак лише в колишньому СРСР та деяких інших соціалістичних країнах вона абсолютно домінувала (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)