абсолютно

АБСОЛЮ́ТНО. Присл. до абсолю́тний 2; цілком, повністю.

Купатися він [лікар] теж абсолютно забороняє (Коцюб., III, 1956, 355);

Ніч прозора й абсолютно тиха (Ле, Міжгір’я, 1953, 161);

Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (Трубл., І, 1955, 81).

∆ Абсолю́тно чо́рне ті́ло, фіз. — тіло, яке цілком поглинає проміння, що падає на нього.

Значення в інших словниках

1. абсолютно — абсолю́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. абсолютно — пр. н. умоглядний.  Словник синонімів Караванського
3. абсолютно — Безумовно, безоглядно, цілковито, див. цілком  Словник чужослів Павло Штепа
4. абсолютно — Присл. до абсолютний 2); цілком, повністю. Абсолютно чорне тіло фіз. — тіло, яке цілком поглинає проміння, що падає на нього. Абсолютно тверде тіло фіз. — тіло, форма і розміри якого під дією будь-яких зовнішніх впливів можуть вважатися незмінними.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. абсолютно — АБСОЛЮ́ТНО, присл. Зовсім, повністю, цілком. Купатися він [лікар] теж абсолютно забороняє (М. Коцюбинський); Ніч прозора й абсолютно тиха (Іван Ле); Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (М.  Словник української мови у 20 томах
6. абсолютно — ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм.  Словник синонімів української мови
7. абсолютно — Абсолю́тно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)