абіотичний

АБІОТИ́ЧНИЙ, а, е, спец.

Пов'язаний із неорганічною природою, неживий.

Екосистеми складаються із живого і неживого компонентів, які називаються відповідно біотичним (складається з автотрофних і гетеротрофних організмів) та абіотичним (включає в основному ґрунт, воду та клімат) (з наук. літ.);

Абіотичні фактори середовища – це компоненти і явища неживої, неорганічної природи: клімат, світло, хімічні елементи і речовини, температура, тиск та ін., які прямо чи опосередковано впливають на організми (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. абіотичний — абіоти́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. абіотичний — -а, -е. Неорганічний чи позбавлений життя; несумісний з життям. Абіотична зона — зона, в якій немає живих організмів. Абіотичні фактори — сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, які забезпечують існування організму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. абіотичний — абіоти́чний (від а... і грец. βιωτιχκός – життєвий) неорганічний або позбавлений життя; ¤ а-ні фактори – сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що забезпечують існування організму; ¤ а-на зона – зона, в якій немає живих організмів, напр.  Словник іншомовних слів Мельничука