абіотичний
АБІОТИ́ЧНИЙ, а, е, спец.
Пов'язаний із неорганічною природою, неживий.
Екосистеми складаються із живого і неживого компонентів, які називаються відповідно біотичним (складається з автотрофних і гетеротрофних організмів) та абіотичним (включає в основному ґрунт, воду та клімат) (з наук. літ.);
Абіотичні фактори середовища – це компоненти і явища неживої, неорганічної природи: клімат, світло, хімічні елементи і речовини, температура, тиск та ін., які прямо чи опосередковано впливають на організми (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- абіотичний — абіоти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- абіотичний — -а, -е. Неорганічний чи позбавлений життя; несумісний з життям. Абіотична зона — зона, в якій немає живих організмів. Абіотичні фактори — сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, які забезпечують існування організму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- абіотичний — абіоти́чний (від а... і грец. βιωτιχκός – життєвий) неорганічний або позбавлений життя; ¤ а-ні фактори – сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що забезпечують існування організму; ¤ а-на зона – зона, в якій немає живих організмів, напр. Словник іншомовних слів Мельничука