аванпост
АВАНПО́СТ, у, ч.
1. Передовий сторожовий пост, який виставляють для охорони від несподіваного нападу ворога.
Мінялися аванпости (Іван Ле);
Стають [повстанці] до останнього бою З аванпостами ворога (С. Крижанівський);
// Місце розташування такого поста.
Представники сторони, що оборонялася, заявили, що насправді загарбникам потрібен контроль над аванпостом, який є важливим стратегічним пунктом двох регіонів (з газ.).
2. перен. Твердиня, оплот чого-небудь.
Римляни так і не дісталися до Ірландії, а коли частина Європи, що залишилась, після падіння імперії занурилася в занепад раннього Середньовіччя, країна стала аванпостом європейської цивілізації, особливо після прийняття християнства в III–V століттях (з наук. літ.);
Із цього моменту визначається роль журналу як аванпосту революційного літературного руху США (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)