авари
АВА́РИ, ів, мн. (одн. ава́р, а, ч.).
Тюркські племена, які в VI ст. завоювали придунайські області й утворили самостійну державу, яка проіснувала до кінця VIII ст.
Авари були авангардом великої групи племен, які прийшли із Центральної Азії і склали основу Західнотюркського каганату (з наук. літ.);
До кінця VIII століття авари втратили колишню могутність і були підкорені Карлом Великим, а в подальшому були повністю асимільовані народами Західного Причорномор'я і Подунав'я (з наук. літ.);
Літописи називають аварів обрами (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)