автократія
АВТОКРА́ТІЯ, ї, ж., книжн.
Форма державного правління, при якій одній особі належить необмежена верховна влада; абсолютизм (у 1 знач.), самодержавство.
Автократія являє собою державний лад, при якому глава держави має законодавчу та виконавчу владу, тобто користується необмеженою владою і тому називається "автократ" або "самодержець" (з наук.-попул. літ.);
Механізм автократії діяв, перемелював принципи і людські долі, святині народу і традиції (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)