авторитетний

АВТОРИТЕ́ТНИЙ, а, е.

1. Який має авторитет (у 1 знач.); впливовий, поважний.

Він у своєму інституті чоловік авторитетний, його думки пильно дослухаються колеги (Ю. Мушкетик);

// Який заслуговує на повне довір'я.

Звісно, моя думка не авторитетна – я й не претендую на се (Леся Українка);

Задовольняючи прохання Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, Максимович написав велику статтю “О правописании малороссийского языка”, що була авторитетним джерелом для пізніших дослідників (з наук. літ.).

2. Який не терпить, не допускає заперечень; владний (про тон, жест, вигляд і т. ін.).

Головний інженер знав: що авторитетнішим тоном розмовляє він з директором, то швидше той стає поміркованим (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. авторитетний — авторите́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. авторитетний — (зарекомендований) престижевий, сов. престижний; (голос) впливовий, поважний, ваговитий; (спец) ерудований, кваліфікований, що знає діло; (тон) упевнений.  Словник синонімів Караванського
3. авторитетний — Відповідальний, впливовий, міродайний, міродатний, певний, поважний, див. престижевий  Словник чужослів Павло Штепа
4. авторитетний — [аўториететнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. авторитетний — -а, -е. 1》 Який користується авторитетом (у 1 знач.); впливовий, поважний. || Який заслуговує на повне довір'я. 2》 Який не терпить, не допускає заперечень; владний (про тон, жест, вигляд і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. авторитетний — див. поважний  Словник синонімів Вусика
7. авторитетний — авторите́тний 1. Впливовий, поважний. 2. Той, що не допускав заперечень (напр., а. тон).  Словник іншомовних слів Мельничука
8. авторитетний — ВАГО́МИЙ (багатий змістом), ВАГОВИ́ТИЙ, ЗМІСТО́ВНИЙ, АВТОРИТЕ́ТНИЙ, СОЛІ́ДНИЙ (який спирається на визнані джерела, відбиває думки поважної особи). Служіння людям... Хороші, вагомі слова (М.  Словник синонімів української мови
9. авторитетний — Авторите́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. авторитетний — АВТОРИТЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Який користується авторитетом (у 1 знач.); впливовий, поважний. При висуванні кандидатів у депутати Рад забезпечувати якнайширше, всебічне обговорення на зборах і в пресі особистих і ділових якостей кандидатів...  Словник української мови в 11 томах
11. авторитетний — рос. авторитетный 1. Впливовий, поважний. 2. Той, що не допускає заперечень.  Eкономічна енциклопедія