агрегат
АГРЕГА́Т, ч.
1. род. у, техн. Поєднання кількох машин, обладнання або апаратів в одне ціле для роботи в комплексі.
На розлогих артільних ланах гудуть трактори, ведучи за собою по три, по чотири сівалки – цілі посівні агрегати (Остап Вишня);
Не гуркотять зерноочисні агрегати, вляглася напруга авралу, підмітають тік (О. Гончар);
Сталеплавильний агрегат;
Трубопрокатний агрегат.
2. род. а. Вузол машини, складений з окремих деталей, який виконує певну функцію.
Для оцінки зміни повної потужності дизеля і допоміжних агрегатів у період експлуатаційної обкатки проводилось дослідження зміни сумарних механічних втрат дизеля та допоміжного механічного обладнання (з наук.-техн. літ.).
3. род. у, гірн. Сукупність окремих мінералів, які становлять гірську породу, руду і т. ін.
При зародженні атоми або молекули речовини, що кристалізується, об'єднуються в кристалічні агрегати (з наук. літ.);
Як відомо, залізомарганцеві конкреції – це гетерогенні агрегати, що складаються з оксидів заліза, марганцю, міді, кобальту, нікелю, цинку (із журн.).
4. род. у. Сукупність однорідних елементів, компонентів чого-небудь.
Установлено щільність і форму зв'язку реальної процентної ставки з динамікою грошових агрегатів, валютного курсу, реального валового внутрішнього продукту (з наук. літ.);
Розроблено математичну модель динаміки агрегації тромбоцитів і отримано величини констант швидкостей утворення та розпаду агрегатів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)