агу
АГУ́, виг.
1. Уживається для відганяння птахів.
Чи то не гуси, то пани, Дивися в ірій полетіли – Агу! гиля! (Т. Шевченко).
2. Уживається при перекликанні в лісі, вночі і т. ін., щоб знайти або не загубити один одного; агов.
Захеканий вкрай, хлопець почув, ніби гукає хтось: агу! (В. Барка);
Агу! Де ви?
3. рідко. Уживається у знач., близькому до от, от уже, аж ось.
Агу! Троянцям легше стало, І тяжке горе з серця спало (І. Котляревський);
Агу! нашій Марусі трошки легше стало (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)