агу
АГУ́, виг.
1. Уживається при відганянні птахів.
Чи тоне гуси, то пани, Дивися в іній полетіли — Агу! гиля!— до сатани. До чорта в гості! (Шевч., II, 1953, 98).
2. Уживається при звертанні до немовляти, щоб привернути його увагу, викликати усмішку, заспокоїти і т. ін.
Агу! Івасю, агу, не плач! (Сл. Гр.).
3. Уживається при перекликанні в лісі, вночі і т. ін., щоб знайти або не загубити один одного; агов.
4. рідко. Використовується в значенні, близькому до от, от уже, аж ось.
Агу! Троянцям легше стало, І тяжке горе з серця спало (Котл., І, 1952, 159);
Агу! нашій Марусі трошки легше стало (Кв.-Осн., II, 1956, 51).
Словник української мови (СУМ-11)