агу
АГУ́, виг.
1. Уживається при відганянні птахів.
Чи тоне гуси, то пани, Дивися в іній полетіли — Агу! гиля!— до сатани. До чорта в гості! (Шевч., II, 1953, 98).
2. Уживається при звертанні до немовляти, щоб привернути його увагу, викликати усмішку, заспокоїти і т. ін.
Агу! Івасю, агу, не плач! (Сл. Гр.).
3. Уживається при перекликанні в лісі, вночі і т. ін., щоб знайти або не загубити один одного; агов.
4. рідко. Використовується в значенні, близькому до от, от уже, аж ось.
Агу! Троянцям легше стало, І тяжке горе з серця спало (Котл., І, 1952, 159);
Агу! нашій Марусі трошки легше стало (Кв.-Осн., II, 1956, 51).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- агу — агу́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- агу — АГУ – АҐУ Агу, виг. розм. 1. Вживається при відганянні птахів, перегукуванні в лісі, вночі тощо. Гиля! Гиля! Чи то не гуси, то пани, Дивися, в ірій полетіли – Агу! гиля! – до сатани, До чорта в гості! (Т.Шевченко). 2. зрідка. Літературне слововживання
- агу — АГУ́, виг. 1. Уживається для відганяння птахів. Чи то не гуси, то пани, Дивися в ірій полетіли – Агу! гиля! (Т. Шевченко). 2. Уживається при перекликанні в лісі, вночі і т. ін., щоб знайти або не загубити один одного; агов. Словник української мови у 20 томах
- агу — див. агов Словник синонімів Вусика
- агу — Агу́, вигук Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- агу — Агу́! меж. 1) = агов. 2) Уже, вотъ, какъ вотъ. Агу, нашій Марусі трошки легше стало. Кв. І. 45. Агу, їй стало більше волі. Кв. І. 207. 3) Прочь! кишъ! (на гусей). Чи то не гуси, то пани! Дивися — в ирій полетіли. Агу! гиля! до сатани!.. Шевч. 520. Словник української мови Грінченка