агу

АГУ – АҐУ

Агу, виг. розм. 1. Вживається при відганянні птахів, перегукуванні в лісі, вночі тощо. Гиля! Гиля! Чи то не гуси, то пани, Дивися, в ірій полетіли – Агу! гиля! – до сатани, До чорта в гості! (Т.Шевченко). 2. зрідка. Використовується в значенні "от, аж ось". Агу! Троянцям легше стало (І.Котляревський); Агу, їй стало більше волі (Г.Квітка-Основ’яненко).

Аґу, виг. Ласкаве звертання до немовляти. – Аґу, аґу! – втихомирювала його мати; тільки ж дитина заревла в увесь голос.Аґу, аґу, синочку! (А.Кримський); – Аґу!.. Аґу, Миколко!.. Аґу, синашу мій... Сонечко моє ясненьке! – щебетала Галя, сповиваючи свого малого сина (А.Кащенко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. агу — АГУ́, виг. 1. Уживається при відганянні птахів. Чи тоне гуси, то пани, Дивися в іній полетіли — Агу! гиля!— до сатани. До чорта в гості! (Шевч., II, 1953, 98). Словник української мови в 11 томах
  2. агу — АГУ́, виг. 1. Уживається для відганяння птахів. Чи то не гуси, то пани, Дивися в ірій полетіли – Агу! гиля! (Т. Шевченко). 2. Уживається при перекликанні в лісі, вночі і т. ін., щоб знайти або не загубити один одного; агов. Словник української мови у 20 томах
  3. агу — агу́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. агу — див. агов Словник синонімів Вусика
  5. агу — Агу́! меж. 1) = агов. 2) Уже, вотъ, какъ вотъ. Агу, нашій Марусі трошки легше стало. Кв. І. 45. Агу, їй стало більше волі. Кв. І. 207. 3) Прочь! кишъ! (на гусей). Чи то не гуси, то пани! Дивися — в ирій полетіли. Агу! гиля! до сатани!.. Шевч. 520. Словник української мови Грінченка
  6. агу — Агу́, вигук Правописний словник Голоскевича (1929 р.)