агукати

АГУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Говорити "агу".

Мала четверту онуку. Колискову турчала, агукала (Мал., II, 1956, 18);

Василько плямкає губами, усміхається, агукає — йому хочеться, щоб Галя гралася з ним, а не з куклою (Ряб., Жайворонки, 1957, 207).