адам
АДА́М, а, ч.:
◇ (1) Від Ада́ма, зі сл. починати – дуже здалека, з самого початку.
З безперестанними охами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала. Вона почала від Адама (М. Коцюбинський);
Бо таке на роду написано: від Адама до наших днів будуть людям світити лисини величаво мудрих вождів (В. Симоненко);
(2) Як Ада́м і Є́ва в раю́, зі сл. невинний – морально чистий або нехитрий, наївний.
Мене часто підвозили селяни, а часом і ночувати лишали в себе. Я їм щедро й гаряче віддячував за те прокламаціями та брошурами. Селяни в ті часи були ще невинні, як Адам і Єва в раю, і брали мої подарунки охоче (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)