адоптація

АДОПТА́ЦІЯ, ї, ж., юр.

Прийняття малолітніх і неповнолітніх у сім'ю з правами рідних дітей.

У період Римської імперії адоптація відігравала особливу роль при наслідуванні імператорського престолу: так, наприклад, Цезар усиновив свого внучатого племінника, майбутнього імператора Августа (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. адоптація — адопта́ція іменник жіночого роду усиновлення  Орфографічний словник української мови
2. адоптація — -ї, ж. 1》 Усиновлення. 2》 Стійке приживлення чужорідних тканин після трансплантації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Адоптація — Прийняття масона до певної ложі (див. «Афіляція»), а також прийняття ложею чи Великою ложею певного рішення.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
4. адоптація — адопта́ція, адо́пція (лат. adoptatio, adoptio, від adopto – усиновлюю) усиновлення.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. адоптація — рос. адоптация, адопция (латин. adoptatio, adoptio, від adopto — усиновлюю) — усиновлення, прийняття малолітнього або неповнолітнього в сім'ю з правами і зобов'язаннями сина або дочки.  Eкономічна енциклопедія