ажурний
АЖУ́РНИЙ, а, е.
1. Прозорий, із наскрізним узором (про в'язані, плетені, різьблені і т. ін. вироби).
Вже блакитний шовк неба покрився мереживом чорних гіллячок, наче ажурною мантильєю (М. Коцюбинський);
Бракувало ажурних кованих огорож навколо церков і колишніх панських будівель, бракувало великих вітрин суцільного бемського скла, бракувало золочених та сріблених вивісок біля аптек та крамниць, бракувало... (І. Багряний);
Над ажурними балконами житлових будинків, де цвіли ясно-зелені олеандри, літали сизі голуби (В. Кучер);
// Який своїм виглядом нагадує ажур.
Якась грушка, передчасно пожовтівши, падала на землю між ажурного листя папороті (О. Донченко).
2. перен. Майстерно й тонко зроблений.
Одинокою прикрасою одежі були срібні ґудзики в пісковий горіх завбільшки, – ажурна, ювелірська [ювелірна] робота філіграном (К. Гриневичева);
Люблю я красиву й ажурну роботу (Ю. Яновський);
// Надзвичайно витончений, вишуканий, гарний (про зовнішній вигляд когось або чогось).
Чисто голене обличчя, легкий, ясно-сірий одяг виняткової елегантності, в тон одягу краватка і легкий, ажурний, кокетливий загальний тон і вигляд (із журн.);
Навіть сірий Печерський міст у сонячному сяйві здавався ажурним і легким (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)