азарт
АЗА́РТ, у, ч.
Збудження, викликане сильним захопленням чим-небудь; запал, завзяття.
Він сидів, в три погибелі зігнувшись, на брудній підлозі коло шахматної [шахової] дошки, завожений, розхристаний, з блискучими од азарту очима (С. Васильченко);
Навіть не закінчивши середньої школи, Вася нетерпляче, з буйним азартом молодості, кинувся у білий світ (О. Гончар);
Юрко входив в азарт, але гра не йшла (Ю. Андрухович).
◇ (1) Спорти́вний аза́рт:
а) спортивний запал, прагнення до перемоги.
Юнак дивився на ринг, де саме закінчувалася перша зустріч, і дуже скоро відчув, як спортивний азарт охоплює його (В. Собко);
Подібні змагання ніби стирають розходження між учасниками, пробуджують у них спортивний азарт і волю до перемоги (з газ.);
б) сильне, непереборне бажання.
Майже спортивний азарт змушував його стежити, куди науковець кладе гаманця, планувати, як непомітно витягти гроші (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)