азбучний
А́ЗБУЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до азбуки (у 1 знач.); алфавітний, абетковий.
Мляве та сонне життя галицьких українців у 50-х роках XIX ст. переривали лише суперечки про мову та правопис і так звана азбучна війна, що виринула в кінці 50-х років через проект австрійського уряду накинути русинам латинський правопис (з наук. літ.).
2. перен. Загальновідомий, елементарний.
Нижче ми зупинимося на азбучних поняттях теорії графів (з навч. літ.);
Чемність, повага до старших – азбучні правила поведінки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)