айван
АЙВА́Н, у, ч., архт.
1. У середньоазіатських оселях, мечетях і т. ін. – тераса з плескатим покриттям на колонах або стовпах.
2. У мечетях і палацах середньовічної Середньої Азії, Ірану, Афганістану і т. ін. – просторий склепінчастий зал, відкритий з боку внутрішнього двору.
Айвани служили прийомними залами в палацах (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)