айван
АЙВА́Н, у, ч., архт.
1. У середньоазіатських оселях, мечетях і т. ін. – тераса з плескатим покриттям на колонах або стовпах.
2. У мечетях і палацах середньовічної Середньої Азії, Ірану, Афганістану і т. ін. – просторий склепінчастий зал, відкритий з боку внутрішнього двору.
Айвани служили прийомними залами в палацах (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- айван — -у, ч. 1》 В середньоазіатських помешканнях, мечетях та ін. – тераса з плоским покриттям на колонах або стовпах. 2》 Склепінна зала, відкрита з боку внутрішнього двору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- айван — (перс., тур. — склепіння, тунель) 1. Відкритий з одного боку великий склепінчастий зал у парфянській, іранській, пізніше у мусульманській архітектурі. Виник як парадний тронний зал царських палаців, згодом отримав розповсюдження у житловому будівництві. Архітектура і монументальне мистецтво