айван

айва́н

-у, ч.

1》 В середньоазіатських помешканнях, мечетях та ін. – тераса з плоским покриттям на колонах або стовпах.

2》 Склепінна зала, відкрита з боку внутрішнього двору.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. айван — АЙВА́Н, у, ч., архт. 1. У середньоазіатських оселях, мечетях і т. ін. – тераса з плескатим покриттям на колонах або стовпах. 2. У мечетях і палацах середньовічної Середньої Азії, Ірану, Афганістану і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  2. айван — (перс., тур. — склепіння, тунель) 1. Відкритий з одного боку великий склепінчастий зал у парфянській, іранській, пізніше у мусульманській архітектурі. Виник як парадний тронний зал царських палаців, згодом отримав розповсюдження у житловому будівництві. Архітектура і монументальне мистецтво