аквамарин
АКВАМАРИ́Н, ч.
1. род. у. Прозорий мінерал блакитного або блакитнувато-зеленого кольору; різновид берилу.
Кращі зразки аквамарину видобувають у Бразилії, на Мадагаскарі, а також у Росії (з наук.-попул. літ.);
Рідкісний ефект зірки (астеризму) і котячого ока в аквамарині викликають відповідним чином розміщені врощення рутилу (з наук.-попул. літ.).
2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.
Колись аквамаринами прикрашали царські корони, крім того, їх використовували як лінзи для окулярів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)