актор
А́КТОР, а, ч., соц.
Учасник соціально-політичних процесів у суспільстві.
Структуралістська парадигма концентрує увагу на владних відносинах та ілюструє шанси й можливості, які пропонують політичним акторам певні соціальні структури (з наук. літ.).
АКТО́Р, а, ч.
1. Професійний виконавець ролей у театральних виставах, кінофільмах і т. ін.
Вискочив і я по тій кладці на ґанок, а за мною актор з обголеними щоками (І. Нечуй-Левицький);
У спектаклях художників нас завжди чарує те, що не помічаєш маленьких ролей, а відчуваєш насамперед великих акторів (О. Корнійчук);
– Це Стасик, актор із Мацапуриного театру, – пояснює всім Немирич (Ю. Андрухович).
2. перен. Людина, яка показує себе такою, якою вона не є насправді.
[Монтаньяр:] Та годі вже базікання того!.. Які актори всі ви, жирондисти! (Леся Українка);
А начальник продовжував, либонь, щирим голосом, якщо ж то був голос не щирий, то тоді він великий актор (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)