акустика
АКУ́СТИКА, и, ж.
1. Розділ фізики, що вивчає звукові явища.
Акустика у вузькому розумінні слова – учення про звук, тобто про пружні коливання і хвилі в газах, рідинах і твердих тілах, які чує людське вухо (з наук. літ.);
Ретельний аналіз проведених досліджень засвідчує, що на сьогодні акустика респіраторного тракту людини вже виділилась у окремий розділ сучасної акустики (з наук. літ.);
Акустика – одна з найдавніших галузей знання, яка зародилася з потреби дати пояснення явищам слуху і мовлення, музикальним звукам та інструментам (з наук.-попул. літ.).
2. Особливості поширення звуків у якомусь приміщенні.
Він не був оперним співаком і не вмів пристосовуватися до умов акустики оперного театру (Ю. Смолич);
Щось напевно зупиняло його – чи то кепська акустика приміщення, де звуки наче в'язнули в порожнечі і втрачали найменшу виразність, чи знову це місячне розмите освітлення, якого й тут не бракувало (Ю. Андрухович).
△ (1) Фізіологі́чна аку́стика – розділ акустики, який вивчає утворення і сприймання звуків живими істотами.
Словник української мови (СУМ-20)