алантоїс
АЛАНТО́ЇС, а, ч., анат.
Особливий зародковий орган, який забезпечує у вищих хребетних функції дихання, виділення та живлення зародка, а у ссавців – утворення плаценти.
Через алантоїс до хоріона проростають кровоносні судини, після чого утворюються вторинні ворсинки хоріона і формується плодова частина плаценти (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)