алмаз
АЛМА́З, ч.
1. род. у. Мінерал кристалічної будови, що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали.
Алмаз трапляється в природі у вигляді невеликих прозорих кристалів, безбарвних або забарвлених домішками у різні відтінки (з навч. літ.).
2. род. а. Кристал цього мінералу – коштовний камінь, огранований і відшліфований певним чином; діамант.
Богдан в червоній горностаєвій мантії, з золотою булавою, обсипаною алмазами (І. Нечуй-Левицький);
До вiконця будки пiдходять тi, що приносять дорогi речi: серги, перснi, браслети, червiнцi царськi, рiзнi столовi приналежностi [прибори] з срiбла або алмази i золотi вироби (В. Барка);
* У порівн. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії (Т. Шевченко);
Благословляю я з подякою щораз Лісів глибокий шум і мовчазну вологу, Росинку, що тремтить на гілці, мов алмаз (М. Рильський).
3. род. а. Інструмент із осколком цього мінералу, що використовується в техніці (при бурінні, різанні скла і т. ін.).
Якось .. алмазом вирізав [Рубін] круглу дірку в шибці (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)