алтин
АЛТИ́Н, а, ч.
Старовинна російська монета, вартість якої дорівнювала трьом копійкам.
Приставши, висадив на землю; Взяв півалтина за труди, За працьовиту свою греблю, І ще сказав, іти куди (І. Котляревський);
Забрьоха не дуже розглядав, обтер уси та свою гарну молоду цмок! на усю церкву, та з радощiв i викинув поповi аж п'ять алтинів (Г. Квітка-Основ'яненко);
Але як заробити стільки грошей? Питала в людей, кажуть: аж п'ятсот алтинів треба... (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)