альтерація
АЛЬТЕРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. муз. Підвищення або пониження звука на півтон або на тон.
Знаки альтерації – дієз, бемоль, дубль-дієз, дубль-бемоль; знак скасування альтерації – бекар (з наук.-попул. літ.);
До засобу альтерації композитор Л. Ревуцький вдається в обробці пісні “Іди, іди, дощику” (із журн.).
2. біол. Зміна функції та будови клітин, тканин, органів під впливом пошкоджувальних дій.
На основі морфофункціональних і експериментальних досліджень установлена головна роль первинної судинної альтерації, яка призводить до тромбоутворення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)