алізарин

АЛІЗАРИ́Н, у, ч., хім.

Барвник, що використовується для фарбування тканини, виготовлення художніх фарб, у поліграфії.

Алізарин до 1868 року добувався з коріння рослини марени, екстракт із якої застосовували для фарбування ще в стародавніх Єгипті, Персії та Індії (з наук.-попул. літ.);

У 1869 році німецькі хіміки К. Гребе та К. Ліберман розшифрували будову алізарину і першими синтезували його (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. алізарин — алізари́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. алізарин — -у, ч. Барвник, що його раніше добували з коріння марени, а тепер виготовляють штучно; застосовується для фарбування у червоний, фіолетовий і рожевий кольори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. алізарин — алізари́н (франц. alizarine, з ісп. alizarina, від араб. аль-асару – вичавлений сік) органічна сполука, барвник; оранжеві кристали. Застосовують в аналітичній хімії, поліграфії тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. алізарин — Алізари́н, -ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. алізарин — АЛІЗАРИ́Н, у, ч. Барвник, який раніше добували з коріння марени, а тепер виготовляють штучно; застосовується для фарбування у червоний, фіолетовий і рожевий кольори. Фарбувальна речовина алізарин до 1868 року.. добувалася з коріння рослини марени (Наука.., 3, 1957, 24).  Словник української мови в 11 томах