амбар
АМБА́Р, у, ч.
Велике приміщення для зберігання зерна, борошна; комора.
Там було тихо і темно, як у могилі, тільки біля амбарів вешталися люди і видно було при світлі засвічених ліхтарів, як вони щось носили на плечах до своїх возів (В. Винниченко);
Ряди величезних амбарів тіснилися понад берегом (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)