амбітний
АМБІ́ТНИЙ, а, е.
1. Самолюбний; гордий; честолюбний.
Він був молодий іще, амбітний, бажав життя і його радощів (І. Франко);
І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, – раптом став благати Василя Івановича (Ю. Яновський);
Уявлявся холоднуватим, амбітним, їй сьогодні було просто цікаво подивитися на нього зблизька, та ще в таких неймовірних шатах – залицяльника (Ю. Мушкетик).
2. Претензійний, особливий, перспективний.
Україні дали амбітний проект Євро-2012, щоб вона стала частиною європейської спільноти (із журн.);
Амбітний план економічного розвитку міста вдасться втілити, якщо влада й громада співпрацюватимуть (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)