амбітний
АМБІ́ТНИЙ, а, е. Самолюбний; гордий; честолюбний.
Він був молодий іще, амбітний, бажав життя і його радощів (Фр., VII, І951, 333);
І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, — раптом став благати Василя Івановича (Ю. Янов., II, 1958, 267).
Словник української мови (СУМ-11)