аміак
АМІА́К, у, ч., хім.
Безбарвний газ із різким запахом, що являє собою сполуку азоту з воднем.
Із розкритої постелі пахнуло таким міцним духом аміаку, йодоформу й ще чогось бридкого, що матрос зморщився й мерщій опустив укривало (Б. Антоненко-Давидович);
Учні ще сяк-так могли розказати про властивості азоту чи аміаку, перерахувати компоненти, які входять до сплаву сталі, але зовсім не знали валентності (Ю. Мушкетик);
Аміак використовується для отримання азотної кислоти, азотовмісних солей, сечовини, синильної кислоти (з наук. літ.);
Аміак є одним із найважливіших продуктів хімічної промисловості (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)